Урядовий контактний центр

Урядова "гаряча лінія"
– Урядова «Гаряча лінія» для дзвінків із-за кордону (оплата за тарифами відповідного оператора зв’язку)

– «Гаряча лінія» з питань Міністерства оборони України

– «Гаряча лінія» із соціальних питань

– «Гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству

– лінія довіри РНБО з питань контрабанди та корупції на митниці

– «Гаряча лінія» з питань освіти для мешканців тимчасово окупованих територій

– «Гаряча лінія» Міндовкілля на зв’язку з питань захисту довкілля та природних ресурсів України

– «Гаряча лінія» з питань безпеки дітей в Інтернеті
Гаряча лінія для громадян з порушенням слуху:

Зателефонувати зараз
Урядова “гаряча лінія” 1545(webcall)
Пн-Чт 9:00 – 18:00, Пт 9:00 – 16:45

Житлово-комунальне господарство
Порядок формування цін (тарифів) на послуги з управління побутовими відходами

Закон України “Про управління відходами” № 2320-IX від 20 червня 2022 року.

Стаття 18. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері запобігання утворенню та управління відходами.
1. Уповноваженими органами виконавчої влади у сфері запобігання утворенню та управління відходами є Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 19. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління відходами.
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері управління відходами належить:
1) загальне керівництво у сфері управління відходами;
2) затвердження Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів;
3) затвердження критеріїв, що визначають припинення статусу відходів, порядку оголошення припинення статусу відходів та переліку видів відходів, щодо яких може бути оголошено припинення статусу відходів;
4) затвердження критеріїв для віднесення речовин, предметів до побічних продуктів та порядку віднесення речовин та предметів до побічних продуктів;
5) затвердження правил надання послуги з управління побутовими відходами;
6) затвердження порядку проведення конкурсу на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів;
7) затвердження Національної програми запобігання утворенню відходів;
8) затвердження Національного плану управління відходами;
9) затвердження порядку розроблення та затвердження регіональних планів управління відходами;
10) затвердження порядку видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів;
11) затвердження порядку створення та адміністрування інформаційної системи управління відходами;
12) затвердження порядку подання декларації про відходи та її форми;
13) затвердження порядку надання письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів та висновку на транскордонне перевезення відходів;
14) затвердження порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений;
15) затвердження Порядку розроблення, погодження та затвердження місцевих планів управління відходами.
2. Кабінет Міністрів України здійснює й інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 20. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, належить:
1) забезпечення формування державної політики у сфері управління відходами;
2) затвердження порядку розроблення планів управління відходами підприємств, установ та організацій;
3) затвердження порядку державного обліку відходів та подання звітності;
4) затвердження правил технічної експлуатації установок із спалювання відходів та установок із сумісного спалювання відходів;
5) затвердження правил технічної експлуатації полігонів, припинення експлуатації, рекультивації та догляду за полігонами після припинення їх експлуатації;
6) затвердження форми та порядку обліку відходів;
7) затвердження порядку розроблення програми контролю та моніторингу полігону та вимог до неї;
8) укладання в передбаченому законом порядку міжнародних договорів України щодо співробітництва у сфері управління відходами та контролю за транскордонним перевезенням відходів;
9) забезпечення обміну інформацією з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями у сфері управління відходами.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює й інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 21. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами.
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами, належить:
1) реалізація державної політики у сфері управління відходами;
2) організація підготовки фахівців у сфері управління відходами;
3) забезпечення розроблення і виконання стратегій, планів, програм у сфері управління відходами;
4) забезпечення виконання Національної стратегії управління відходами, підготовка звітів про її виконання;
5) забезпечення виконання Національного плану управління відходами та здійснення оцінки ефективності його виконання;
6) погодження регіональних планів управління відходами;
7) забезпечення виконання Національної програми запобігання утворенню відходів та здійснення оцінки ефективності її виконання;
8) здійснення функцій компетентного органу виконавчої влади, який забезпечує виконання положень Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням;
9) видача (відмова у видачі, анулювання) дозволів на здійснення операцій з оброблення відходів;
10) ліцензування господарської діяльності з управління небезпечними відходами;
11) надання письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів чи висновку на транскордонне перевезення відходів;
12) реєстрація декларацій про відходи;
13) реєстрація організацій розширеної відповідальності виробників;
14) створення та адміністрування інформаційної системи управління відходами;
15) надання публічного доступу до узагальнених даних у сфері управління відходами та інформування громадськості про управління відходами;
16) забезпечення участі України в міжнародному співробітництві у сфері управління відходами.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами, здійснює й інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 22. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, у сфері управління відходами.
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, у сфері управління відходами належить:
1) формування та реалізація державної політики у сфері надання послуги з управління побутовими відходами;
2) участь у розробленні Національної стратегії управління відходами;
3) участь у розробленні Національного плану управління відходами;
4) участь у погодженні регіональних планів управління відходами;
5) здійснення аналізу, систематизації та оприлюднення інформації у сфері управління побутовими відходами;
6) розроблення правил надання послуги з управління побутовими відходами;
7) розроблення порядку формування тарифів на послугу з управління побутовими відходами;
8) розроблення порядку проведення конкурсу на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів;
9) розроблення типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами;
10) затвердження правил визначення норм надання послуги з управління побутовими відходами;
11) затвердження правил компостування біовідходів їх утворювачами на присадибних, дачних і садових ділянках;
12) затвердження методики розрахунків цільових показників з підготовки до повторного використання та рециклінгу побутових відходів, порядку та форм надання звітності щодо їх виконання;
13) затвердження порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами;
14) затвердження методик, правил, інструкцій та порядків у сфері надання комунальної послуги з управління побутовими відходами.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, здійснює й інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 23. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їхніми територіальними органами (у разі утворення), місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади), підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог законодавства щодо:
1) збирання, перевезення, оброблення відходів;
2) дотримання суб’єктом господарювання у сфері управління відходами умов, встановлених дозволом на здійснення операцій з оброблення відходів;
3) подання декларацій про відходи;
4) ведення обліку відходів та подання звітності;
5) дотримання правил і режиму експлуатації об’єктів оброблення відходів;
6) перевезення небезпечних відходів через територію України та транскордонних перевезень небезпечних відходів;
7) виконання планів і програм у сфері управління відходами;
8) своєчасного та повного виконання заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснює й інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 24. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері управління відходами.
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері управління відходами, належить:
1) затвердження вимог щодо безпечності для здоров’я людини (державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти) під час утворення, збирання, тимчасового зберігання, перевезення, оброблення відходів;
2) затвердження порядку управління медичними відходами, у тому числі вимог щодо безпечності для здоров’я людини (державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти) під час утворення, збирання, зберігання, перевезення, оброблення таких відходів;
3) затвердження методичних настанов щодо аналізу ризиків для здоров’я людини відходів та об’єктів оброблення відходів;
4) визначення пріоритетних заходів для забезпечення захисту здоров’я людини від негативного впливу відходів;
5) встановлення вимог щодо безпечності для здоров’я людини продукції, що виробляється з відходів;
6) методичне забезпечення визначення рівня небезпечності відходів.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, здійснює й інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 25. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління відходами.
1. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління відходами належить:
1) участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері управління відходами;
2) розроблення та реалізація регіональних планів управління відходами, здійснення оцінки ефективності їх виконання;
3) сприяння створенню об’єктів оброблення відходів у рамках співробітництва територіальних громад;
4) забезпечення реалізації заходів Національного плану управління відходами та Національної програми запобігання утворенню відходів;
5) створення умов для організації та будівництва об’єктів оброблення відходів;
6) взаємодія з органами місцевого самоврядування;
7) облік несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений;
8) ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ;
9) надання інформації, проведення роз’яснювальної та просвітницької роботи з населенням щодо управління відходами;
10) погодження місцевих планів управління відходами.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації здійснюють й інші повноваження відповідно до закону.

Стаття 26. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері управління відходами.
1. До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить:
1) участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами;
2) участь у розробленні та реалізації регіональних планів управління відходами;
3) затвердження місцевих планів управління відходами;
4) вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об’єктів оброблення відходів;
5) створення пунктів роздільного збирання побутових відходів.
2. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить:
1) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами;
2) організація управління побутовими відходами, відходами будівництва та знесення;
3) визначення у встановленому порядку суб’єктів господарювання, які здійснюють збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів;
4) визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами;
5) запровадження роздільного збирання побутових відходів та забезпечення виконання цільових показників щодо підготовки для повторного використання та рециклінгу побутових відходів;
6) організація роботи пунктів роздільного збирання побутових відходів;
7) забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів;
8) передача відходів, власник яких не встановлений, суб’єктам господарювання у сфері управління відходами для їх оброблення;
9) надання інформації, проведення роз’яснювальної та просвітницької роботи серед населення щодо управління відходами;
10) визначення одиниці вимірювання обсягу наданої послуги з управління побутовими відходами;
11) затвердження норм надання послуги з управління побутовими відходами;
12) затвердження інвестиційних програм суб’єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами;
13) встановлення тарифів на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифів на збирання, перевезення, відновлення, видалення побутових відходів окремо за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні);
14) укладення договорів з організаціями розширеної відповідальності виробників щодо запровадження приймання та роздільного збирання видів побутових відходів, на які поширюється розширена відповідальність виробника.
3. Органи місцевого самоврядування здійснюють й інші повноваження у сфері управління відходами відповідно до закону.

Стаття 34. Плата за послугу з управління побутовими відходами.
1. Плата за послугу з управління побутовими відходами визначається на основі тарифу на послугу з управління побутовими відходами та норм надання послуги.
Тариф на послугу з управління побутовими відходами є середньозваженим тарифом, що формується на основі тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів. Витрати на адміністрування послуги з управління побутовими відходами розраховуються окремо у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та включаються до середньозваженого тарифу виконавця послуги.
Тариф на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифи на збирання, перевезення, відновлення, видалення побутових відходів встановлюються органом місцевого самоврядування окремо за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні, відходи зелених насаджень).
Розрахунок тарифу на послугу з управління побутовими відходами здійснює виконавець послуги. Розрахунок тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів здійснюють суб’єкти господарювання, які здійснюють відповідні операції.
2. Встановлення тарифів, передбачених цією статтею, нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на надання відповідних послуг не допускається.
3. У разі запровадження розширеної відповідальності виробника щодо певного виду продукції та відходів, що утворюються внаслідок її споживання, та укладення відповідних договорів між органами місцевого самоврядування і організаціями розширеної відповідальності виробника витрати на управління такими відходами не включаються до тарифу на послугу з управління побутовими відходами, якщо такі відходи збираються роздільно організаціями розширеної відповідальності виробника для підготовки до повторного використання, рециклінгу або іншого відновлення.
4. Порядок формування середньозваженого тарифу на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1010 від 26 липня 2006 року.

1. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (далі – послуги).
До послуг належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, сортування, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування.

У разі запровадження роздільного збирання побутових відходів під час встановлення цін/тарифів на послугу з поводження з побутовими відходами не враховується вартість операцій з поводження з роздільно зібраними (відсортованими) корисними компонентами таких відходів.

2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
витрати на відшкодування втрат – витрати, що виникають у підприємств протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи (далі – уповноважений орган);

економічно обґрунтовані плановані витрати – витрати, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм технологічних регламентів, а також вимог щодо надання послуг визначеної кількості та якості з урахуванням економічних і природно-кліматичних особливостей регіону;

операційна діяльність – основна діяльність підприємства, крім інвестиційної та фінансової;

повна планована собівартість послуг – економічно обґрунтовані плановані витрати підприємства, що бере участь у наданні послуг з поводження з побутовими відходами (далі – підприємство), включаючи витрати з операційної діяльності, фінансові витрати, пов’язані з основною діяльністю;

планована виробнича собівартість послуг з поводження з побутовими відходами – прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати;

планований період – період тривалістю 12 місяців (з 1 січня до 31 грудня);

структура тарифів – складові економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних із наданням послуг з поводження з побутовими відходами, які групуються за статтями, визначеними цим Порядком, відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, і складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи;

тарифи на послуги – вартість надання послуги з вивезення, перероблення та захоронення 1 куб. метра або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат, планованого прибутку;

зміна тарифів – перегляд уповноваженим органом тарифу і його структури або коригування тарифів;

інвестиційна програма – комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективного поводження з побутовими відходами (вивезення, перероблення, захоронення), який містить зобов’язання суб’єкта господарювання у сфері поводження з побутовими відходами щодо будівництва (реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) об’єктів у зазначеній сфері з дотриманням екологічних норм, з відповідними розрахунками та техніко-економічними обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання;

інвестиційна складова – витрати на відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених за інвестиційними програмами, та їх вартість;

джерела фінансування інвестиційної програми – кошти, отримані суб’єктом господарювання від провадження господарської діяльності, за рахунок яких здійснюється фінансування заходів інвестиційної програми, зокрема амортизація, виробничі інвестиції з прибутку (кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм) та інші надходження, отримані від провадження господарської діяльності (власні кошти), а також позичкові кошти (облігаційні позики, банківські кредити), залучені кошти (кошти, одержані від продажу акцій, залучені за договорами фінансового лізингу, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб, інвесторів, гранти), бюджетні кошти.

3. Формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків, зборів, платежів та цін у планованому періоді, встановлених на підставі індексів зміни цін виробників промислової продукції.

4. Річний план надання послуг розробляється окремо за кожною операцією поводження з побутовими відходами на підставі фактичного та прогнозованого обсягів надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів, зокрема таких, як:

зміна обсягів надання послуг в результаті економічного розвитку населеного пункту, підвищення вимог щодо якості послуг;

підвищення рівня технологічного процесу поводження з побутовими відходами, заміна амортизованого обладнання, здійснення заходів щодо автоматизації та механізації виробництва, застосування прогресивних енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації виробництва та умов організації праці шляхом удосконалення операційно-виробничого планування, систем управління, матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.

5. Планування витрат для включення їх до повної планованої собівартості послуг за кожною операцією поводження з побутовими відходами здійснюється з урахуванням витрат з операційної діяльності, фінансових витрат, пов’язаних з основною діяльністю.

До планованих витрат з операційної діяльності включаються:

планована собівартість реалізованих послуг;

адміністративні витрати, витрати із збуту послуг та інші операційні витрати.

6. Планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, норм і розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва.

Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі планованих кошторисів.

Планування витрат з оплати праці працівників підприємства здійснюється за переліком витрат з оплати праці, наведеним у додатку, з урахуванням колективного договору та з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

7. Калькулювання собівартості послуг здійснюється у розрахунку на планований період.

8. Тарифи на послуги визначаються окремо за кожною послугою поводження з побутовими відходами та за видами побутових відходів (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, небезпечні).

Тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами (далі – Тппв) формуються виконавцями послуг з вивезення побутових відходів шляхом ділення суми вартостей послуг вивезення, перероблення та/або захоронення побутових відходів на річний обсяг вивезення побутових відходів та визначаються за такою формулою:

Тппв = (Ов х Тв + Оіп х Тіп + Оіз х Тіз) /Ов,

де Ов – річний обсяг вивезення побутових відходів підприємством;

Тв – тариф на вивезення побутових відходів підприємства;

Оіп, Оіз – річні обсяги перероблення та захоронення побутових відходів і-го підприємства;

Тіп, Тіз – тарифи на перероблення та захоронення побутових відходів і-го підприємства.

Формування тарифів на вивезення, перероблення, захоронення побутових відходів здійснюється з урахуванням витрат за кожною послугою та в розрізі операцій, облік яких ведеться суб’єктом господарювання окремо.

9. До планованої собівартості послуг включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати і нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

10. До складу прямих матеріальних витрат включаються витрати, пов’язані з використанням:

палива та електроенергії. Такі витрати визначаються на основі діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси, але не вище цін, що склалися на відповідному ринку. У розрахунку витрат, пов’язаних з використанням електроенергії для технологічних потреб, також враховуються витрати на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку величина її потужності визначається відповідно до нормативів);

матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів для забезпечення технологічного процесу (витрати визначаються на основі норм використання таких ресурсів та діючих цін (тарифів) на них з виключенням вартості зворотних відходів).

11. До складу прямих витрат з оплати праці включаються витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати для працівників (персоналу), що безпосередньо залучені до надання послуг з поводження з побутовими відходами) відповідно до Закону України “Про оплату праці”:

основна заробітна плата відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій за виконання виробничих завдань і функцій та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, інші виплати, встановлені законодавством);

інші заохочувальні та компенсаційні виплати (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

12. До складу інших прямих витрат включаються:

єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування виробничого персоналу;

амортизація основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати, пов’язані з ремонтом основних засобів, безпосередньо задіяних у процесі надання послуг з вивезення, перероблення, захоронення побутових відходів, що плануються з урахуванням фактичних витрат звітного та базового періоду, планів виконання планово-запобіжних робіт, проектно-кошторисної документації та кошторисів;

інші виробничі витрати, безпосередньо пов’язані з конкретним об’єктом витрат.

Сума амортизаційних відрахувань для розрахунку тарифів на послуги визначається з урахуванням руху основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення у планованому періоді відповідно до вимог Податкового кодексу України.

13. До складу загальновиробничих витрат включаються витрати, пов’язані з:

управлінням виробництва, що визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління цехів та дільниць і встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень, витрати з підготовки та перепідготовки кадрів);

амортизацією основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, розрахованою відповідно до вимог Податкового кодексу України;

утриманням, експлуатацією, ремонтом, страхуванням, орендою основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

охороною праці, дотриманням вимог техніки безпеки і охороною навколишнього природного середовища;

пожежною і сторожовою охороною об’єктів виробничого призначення, утриманням санітарних зон;

послугами інших спеціалізованих підприємств, освоєнням нових потужностей та проведенням планових перевірок стану обладнання, виконанням регламентних робіт, передбачених проектно-технічною документацією;

удосконаленням технології та організацією виробництва;

опаленням, освітленням, дезінфекцією, дератизацією виробничих приміщень, вивезенням побутових відходів, експлуатацією виробничих приміщень, які розраховуються виходячи з обсягів зазначених робіт, послуг та цін на них;

обслуговуванням виробничого процесу та іншими допоміжними виробництвами (обов’язкове страхування водіїв автотранспортних засобів, послуги інших підприємств, службові відрядження працівників ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв, послуги зв’язку);

сплатою податків, зборів, платежів, передбачених законодавством.

14. Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін/тарифів у такому періоді.

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати розподіляються між послугами та у розрізі операцій пропорційно сумі прямих витрат.

У разі провадження суб’єктом господарювання інших, крім діяльності з поводження з побутовими відходами, видів діяльності змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати розподіляються між усіма видами діяльності з визначенням витрат, які в цілому будуть віднесені до послуг з поводження з побутовими відходами, та витрат, які будуть віднесені до інших видів господарської діяльності. База розподілу визначається суб’єктом господарювання відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Мінфіном.

15. До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням підприємством, зокрема з:

оплатою праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, що розраховуються відповідно до пункту 11 цього Порядку;

відрахуванням на загальнообов’язкове державне соціальне страхування апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

утриманням апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (службові відрядження, підготовка і перепідготовка кадрів, використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, періодичних професійних видань, охорона праці);

амортизацією основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів адміністративного призначення, розрахованою відповідно до вимог Податкового кодексу України;

утриманням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, оренда, страхування майна, централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, опалення, освітлення, охорона);

оплатою професійних послуг (юридичні, аудиторські), послуг зв’язку;

розрахунково-касовим обслуговуванням та іншими послугами банків, наданими відповідно до укладених договорів;

сплатою податків, зборів, платежів, передбачених законодавством, крім податків, зборів, платежів, що включаються до виробничої собівартості;

розв’язанням спорів у судах;

придбанням пально-мастильних матеріалів для потреб апарату управління підприємством та іншого персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін/тарифів у такому періоді.

Адміністративні витрати розподіляються між послугами та у розрізі операцій пропорційно сумі виробничої собівартості таких послуг.

16. До складу витрат із збуту включаються витрати, безпосередньо пов’язані із збутом таких послуг, зокрема з:

оплатою праці персоналу, відрахуванням на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплатою службових відряджень персоналу;

підготовкою та перепідготовкою персоналу;

оплатою інформаційних послуг;

утриманням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (оренда, страхування, ремонт, оплата комунальних послуг, охорона);

придбанням канцелярських товарів і виготовленням розрахункових документів про оплату послуг;

оплатою послуг інформаційно-обчислювальних центрів;

амортизацією основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, підрозділів, що безпосередньо здійснюють збут послуг споживачам, яка розраховується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

17. Обсяг витрат із збуту визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін/тарифів у такому періоді.

До витрат із збуту не включаються витрати, пов’язані із здійсненням суб’єктом господарювання, який є виконавцем послуги з поводження з побутовими відходами, абонентського обслуговування за індивідуальними договорами (витрати виконавця, пов’язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а також за виконання інших функцій, пов’язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами). Такі витрати включаються до складу плати за абонентське обслуговування, передбаченої Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

18. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю з надання послуг, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат із збуту.

19. До складу інших операційних витрат не можуть включатися:

суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості та нарахованого резерву сумнівних боргів;

витрати з утримання об’єктів соціальної інфраструктури;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки;

суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;

суми коштів або вартість товарів, що добровільно перераховуються (передаються) іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі у вигляді фінансової або матеріальної допомоги, включаючи благодійну, спонсорську та шефську допомогу;

собівартість реалізованих виробничих запасів.

Інші витрати з операційної діяльності розподіляються між послугами та в розрізі операцій пропорційно сумі виробничої собівартості таких послуг.

20. До фінансових витрат включаються витрати із сплати відсотків за користування отриманими кредитами, позиками, витрати, за договором фінансового лізингу (оренди) та інші витрати, пов’язані із запозиченнями (кредитами, позиками), для виконання інвестиційної програми, заходи якої передбачені для надання відповідної послуги поводження з побутовими відходами (вивезення, перероблення, захоронення).

Фінансові витрати включаються до розрахунку повної собівартості лише за тими договорами, запозичення за якими та умови яких узгоджено з органами місцевого самоврядування.

Фінансові витрати враховуються під час розрахунку повної собівартості для тієї послуги, для якої здійснювалися запозичення для забезпечення надання послуг.

21. Планований прибуток визначається як сума коштів, що додається до суми повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення заходів інвестиційної програми, погашення основної суми необхідних запозичень (кредитів/позик) та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу, а також відшкодування витрат з податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення заходів інвестиційної програми, провадиться відповідно до інвестиційної програми підприємства у сфері поводження з побутовими відходами, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої з уповноваженими органами в установленому порядку.

22. До тарифів на послуги включаються витрати із створення резервного капіталу, що спрямовується на капітальні інвестиції, гранична величина яких визначається з урахуванням обсягу коштів, необхідних для забезпечення відтворення і розвитку основних засобів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

26. До тарифів на послуги включаються витрати з ремонту, реконструкції та іншого відновлення основних фондів у межах, визначених законодавством.

27. Розрахунок тарифу включає визначення розміру економічно обґрунтованих планованих витрат підприємства на одиницю калькулювання собівартості послуги з урахуванням потреби в кожному ресурсі у натуральному виразі.

Одиниця калькулювання собівартості послуги – 1 куб. метр або 1 тонна (за наявності вагового обладнання) побутових відходів.

28. Розмір індивідуальної складової статті витрат (BJ у грошовому виразі (вартість окремого ресурсу) визначається за формулою

BJ = PJ × ЦJ ,

де PJ – потреба у відповідному ресурсі в натуральному виразі;

ЦJ – ціна одиниці відповідного ресурсу.

37. Коригування тарифів протягом установленого строку їх дії здійснюється шляхом коригування індивідуальних складових витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження зазначеного механізму.