Урядовий контактний центр

1. Для отримання правової допомоги у процесі оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки можна звернутися:
• до регіональних центрів з надання безоплатної правової допомоги, де можна отримати професійну консультацію з відповідного питання. Більш детальну інформацію про систему безоплатної правової допомоги та про найближчий регіональний центр можна отримати за телефоном 0-800-213-103;
• до державного або приватного нотаріуса, який вільно обирається сторонами для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Обраний нотаріус має надати роз’яснити щодо порядку укладення та істотних умов майбутньої угоди, а також може підготувати проєкт договору купівлі-продажу земельної ділянки;
• до професійного юриста/адвоката, який супроводить весь процес укладення договору купівлі-продажу – від етапу проведення переговорів з потенційним покупцем до моменту укладення договору у нотаріуса. Конкретний перелік послуг та їх зміст обумовлюється окремо у відповідному договорі.

Закон України “Про безоплатну правову допомогу” № 3460-VI від 2 червня 2011 року.
Стаття 1. Визначення термінів.
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:
1) безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;
3) правова допомога – надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;
4) правові послуги – надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу.
1. Право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги.
1. Безоплатна первинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
2. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз’яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
3-1) надання консультацій, роз’яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення – власників земельних ділянок;
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 8. Суб’єкти права на безоплатну первинну правову допомогу.
1. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Стаття 9. Суб’єкти надання безоплатної первинної правової допомоги.
1. Суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:
1) органи виконавчої влади;
2) органи місцевого самоврядування;
3) фізичні та юридичні особи приватного права;
4) спеціалізовані установи;
5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Закон України “Про нотаріат” № 3425-XII від 2 вересня 1993 року.
Стаття 1. Поняття нотаріату. Органи і особи, які вчиняють нотаріальні дії.
Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси.
Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).

Стаття 54. Правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню.
Нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Стаття 55. Посвідчення договорів про відчуження та заставу майна.
Посвідчення договорів про відчуження, іпотеку житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості здійснюється за місцезнаходженням такого майна або за місцезнаходженням юридичної особи, або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи – сторони відповідного договору.