Урядовий контактний центр

Закон України “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг” № 2479-VI від 9 липня 2010 року.

Стаття 1. Визначення термінів.
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) суб’єкт природної монополії – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, який провадить діяльність на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами;
2) суб’єкт господарювання на суміжному ринку – суб’єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії (крім випадків, коли теплова енергія використовується виключно для внутрішніх потреб), централізованого постачання теплової енергії;
3) тарифи на комунальні послуги – тарифи на теплову енергію, її виробництво (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії, тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, тарифи на послуги з постачання теплової енергії, на послуги з постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, послуги з централізованого водовідведення.

Стаття 2. Орган державного регулювання у сфері комунальних послуг.
1. Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
2. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”.

Стаття 3. Завдання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
1. Завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є здійснення державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках шляхом:
1) збалансування інтересів суб’єктів господарювання, споживачів та держави;
2) забезпечення прозорості та відкритості діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
3) захисту прав споживачів товарів і послуг у частині отримання товарів і послуг належної якості та в достатньому обсязі за економічно обґрунтованими цінами, а також стимулювання підвищення їх якості і задоволення попиту на них;
4) формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін;
5) забезпечення самоокупності діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках;
6) забезпечення рівних можливостей для доступу споживачів до товарів (послуг) на ринках, які перебувають у стані природної монополії;
7) обмеження впливу суб’єктів природних монополій на державну політику та сприяння конкуренції на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей.

Стаття 6. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:
1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
2) здійснює:
ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням;
ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
розроблення і затвердження ліцензійних умов та порядку контролю за їх дотриманням у сфері теплопостачання;
розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках;
встановлення тарифів на комунальні послуги суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
здійснення нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил провадження відповідних видів господарської діяльності;
3) встановлює вимоги щодо провадження суб’єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, якщо така діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;
4) визначає суб’єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб’єктів господарювання;
5) проводить постійний моніторинг та аналіз ситуації на ринках, що перебувають у стані природних монополій, у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та прогнозування стану розвитку таких ринків;
6) здійснює заходи щодо обмеження монополізму, регулювання умов провадження господарської діяльності, а також сприяє створенню умов для виведення товарних ринків у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із стану природної монополії та розвитку конкуренції на суміжних ринках;
7) встановлює межу обсягу виробництва товарів (послуг), нижче рівня якої суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення дозволяється провадити свою діяльність без ліцензій;
8) здійснює контроль за недопущенням перехресного субсидіювання під час провадження господарської діяльності суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання на суміжних ринках, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
9) встановлює обмеження щодо суміщення видів господарської діяльності суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання на суміжних ринках;
10) надає висновки про відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об’єднаннях, а також придбання або відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності;
11) здійснює контроль за цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання на суміжних ринках;
12) здійснює контроль за виконанням суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання на суміжних ринках інвестиційних програм, спрямованих на оновлення основних фондів, підвищення ефективності та зменшення втрат у процесі провадження діяльності, що підлягає регулюванню;
13) здійснює в межах своїх повноважень контроль за якістю товарів, що виробляються суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання на суміжних ринках, або послуг, що надаються такими суб’єктами;
14) розробляє та затверджує правила користування тепловою енергією, правила приєднання до теплових та водопровідних мереж і типові договори, передбачені цими правилами;
15) встановлює порядок формування оплати за підключення до мереж суб’єктів природних монополій та здійснення контролю за його дотриманням;
16) у встановленому порядку визначає індивідуальні технологічні нормативи використання питної води для суб’єктів природних монополій, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією;
17) складає відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках актів законодавства про теплопостачання, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення і природні монополії;
18) приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом;
19) подає до органів Антимонопольного комітету України відомості, що можуть свідчити про факти порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
20) забезпечує створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток інфраструктури ринку комунальних послуг;
21) сприяє створенню рівних умов для діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках;
22) засновує медіа для висвітлення питань її діяльності та регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках;
24) бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до законодавства;
25) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право:
1) звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством, а також в інших випадках, якщо це необхідно для здійснення її повноважень і забезпечення виконання покладених на неї законом завдань;
2) отримувати безоплатно:
від суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках статистичну звітність в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством;
від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування – документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, визначені законодавством.

Стаття 10. Порядок формування та встановлення тарифів на комунальні послуги для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках.
1. Тарифи на комунальні послуги формуються суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.
2. Тарифи на комунальні послуги суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.
4. Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Закон України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” № 1540-VIII від 22 вересня 2016 року.

Стаття 1. Статус Регулятора.
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
2. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
3. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
4. Територіальні органи Регулятора утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за його рішенням як структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.
Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону.

Стаття 2. Сфера діяльності Регулятора.
1. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
1) у сфері енергетики:
діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії;
діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку “на добу наперед” та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за “зеленим” тарифом, трейдерської діяльності;
діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;
діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

2) у сфері комунальних послуг:
діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.

2. Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України “Про природні монополії”, “Про ринок електричної енергії”, “Про ринок природного газу”, “Про трубопровідний транспорт”, “Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу”, “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг”, “Про теплопостачання”, “Про питну воду та питне водопостачання”, “Про енергетичну ефективність”, інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.

Стаття 3. Мета, форми діяльності Регулятора та його основні завдання.
1. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

2. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:
1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;
2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;
4) державного контролю та застосування заходів впливу;
5) використання інших засобів, передбачених законом.

3. Основними завданнями Регулятора є:
1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;
3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;
4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;
5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;
6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;
7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;
8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;
10) інші завдання, передбачені законом.

Стаття 14. Порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень.
1. Засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

2. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

3. Засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, медіа та інші заінтересовані особи.
У разі розгляду питання на закритих слуханнях Регулятор приймає рішення щодо доступу осіб, які можуть бути присутніми на таких слуханнях.

4. Регулятор на своїх засіданнях:
1) розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції;
2) розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
3) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
4) затверджує щорічний звіт Регулятора;
5) затверджує регламент Регулятора;
6) розглядає справи про адміністративні правопорушення;
7) розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб’єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суміжних ринків;
8) розглядає справи щодо зловживань на оптовому енергетичному ринку.

Перелік питань, що вносяться на розгляд Регулятора, оприлюднюється не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання на офіційному веб-сайті Регулятора.

Разом з переліком питань, що вносяться на розгляд Регулятора, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора проекти рішень Регулятора та обґрунтування до них, одержані зауваження та пропозиції, а також вмотивована позиція Регулятора щодо одержаних зауважень.

5. Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно.

Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п’яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід’ємна частина протоколу.

Регулятор забезпечує онлайн-трансляцію засідань, що проводяться у формі відкритих слухань, на своєму офіційному веб-сайті. Зберігання записів таких трансляцій та вільний доступ до них на офіційному веб-сайті забезпечується Регулятором протягом не менше одного року з дня проведення засідання.

6. Рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.

Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

7. Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб’єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п’яти робочих днів з дня їх прийняття.

Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

8. Рішення Регулятора, крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п’яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті Регулятора. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається Регулятором на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

9. Рішення Регулятора є обов’язковими до виконання суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Стаття 17. Функції та повноваження Регулятора.
1. Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор:
13) встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб’єктів природних монополій та інших суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

4. Порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб’єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб’єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін з метою встановлення тарифу суб’єкти господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг подають на схвалення (затвердження) Регулятору розроблену інвестиційну програму (план) розвитку після громадського обговорення. Інвестиційні програми (плани) розвитку є публічною інформацією та повинні бути загальнодоступними.

Закон України “Про природні монополії” № 1682-III від 20 квітня 2000 року.

Стаття 1. Визначення термінів.
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

природна монополія – стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі – товари);

споживач товарів, що виробляються суб’єктами природних монополій, – фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб’єктами природних монополій;

суб’єкт природної монополії – суб’єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії;

суміжний ринок – товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб’єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб’єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

стимулююче регулювання – державне регулювання цін (тарифів) на товари суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що передбачає застосування визначених органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, параметрів регулювання, що мають довгостроковий термін дії, стимулює суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії до підвищення якості товарів та ефективності регульованої відповідно до цього Закону сфери діяльності з поступовим скороченням неефективних витрат та забезпечує створення умов для залучення інвестицій з метою сталого функціонування та розвитку;

регуляторна база активів – сукупна вартість активів суб’єкта природних монополій, суб’єкта господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (які використовуються для сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до цього Закону), що визначається у порядку, затвердженому органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

регуляторна норма доходу – рівень дохідності на регуляторну базу активів, що встановлюється органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, у єдиному розмірі для всіх суб’єктів природних монополій відповідної сфери діяльності, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії та у межах граничних рівнів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної цінової політики. Регуляторна норма доходу може встановлюватися органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, окремо для регуляторної бази активів, яка визначена на момент переходу до стимулюючого регулювання, та окремо для її частини, яка утворена після переходу до стимулюючого регулювання.

Стаття 2. Сфера дії Закону.
1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Передбачене цим Законом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, не застосовується до діяльності таких суб’єктів у сферах, що не належать до природних монополій та суміжних ринків, визначених цим Законом.

2. Законодавством про природні монополії можуть установлюватися особливості регулювання діяльності суб’єктів природних монополій на окремих товарних ринках.

3. Дія положень розділу III цього Закону не поширюється на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Стаття 4. Органи, які здійснюють державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках.
1. Державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом.

У випадках, встановлених законом, державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій може здійснюватися Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Якщо діяльність суб’єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню згідно з цим Законом, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, визначені цим Законом, можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм повноважень, передбачених статтею 14 цього Закону.

Рішення щодо застосування стимулюючого регулювання у відповідній сфері приймається органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань формування політики у відповідній галузі та центральним органом виконавчої влади, що відповідає за реалізацію державної цінової політики.

2. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції у сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

3. Громадський контроль за діяльністю суб’єктів природних монополій здійснюють об’єднання споживачів у порядку, встановленому законодавством.

Органи, які регулюють діяльність суб’єктів природних монополій, сприяють здійсненню об’єднаннями споживачів громадського контролю за діяльністю суб’єктів природних монополій.

Стаття 5. Сфери діяльності суб’єктів природних монополій.
1. Відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб’єктів природних монополій у таких сферах:

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами;

розподіл природного і нафтового газу трубопроводами;

зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами);

транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

передачі електричної енергії;

розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

управління повітряним рухом;

централізованого водопостачання, централізованого водовідведення;

транспортування теплової енергії;

спеціалізованих послуг на внутрішньому водному транспорті, у морських портах, морських рибних портах та аеропортах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

технічного обслуговування і експлуатації мереж ефірного телемовлення, мереж ефірного радіомовлення, ефірної багатоканальної електронної комунікаційної мережі.

2. Зведений перелік суб’єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб’єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб’єкти природних монополій, – національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

Стаття 6. Суміжні ринки.
До суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону, належать:

постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом;

внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, внутрішнім водним та морським транспортом;

виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами);

постачання електричної енергії споживачам;

виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії (ліцензійними умовами);

постачання теплової енергії;

продаж природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу та газу (метану) вугільних родовищ) власного видобутку в обсягах, що перевищують рівень, установлений ліцензійними умовами.

Стаття 7. Ліцензування діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.
Діяльність суб’єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, а також діяльність суб’єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

В умовах та правилах здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умовах) визначаються зобов’язання суб’єктів природних монополій з надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта будівництва згідно з вимогами законодавства.

Стаття 8. Предмет державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.
Предметом державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій згідно з цим Законом є:
ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;
доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;
інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 10. Обов’язки суб’єктів природних монополій.
1. Суб’єкти природних монополій зобов’язані:

дотримуватися встановленого порядку ціноутворення показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;

вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;

забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;

надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами;

забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об’єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні;

надавати на вимогу органів місцевого самоврядування інформацію про наявні потужності із забезпечення об’єктів будівництва та інженерні мережі (споруди);

забезпечувати надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта будівництва у порядку та строки, встановлені законодавством.

оприлюднювати і надавати інформацію за запитами відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

2. Суб’єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.

Стаття 11. Утворення та ліквідація національних комісій регулювання природних монополій.
1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі – комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.
Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

2. Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.
Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.
Основною формою роботи комісій як колегіального органу є засідання.
Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу комісії. Голова, члени комісії мають по одному голосу кожен.

Голова комісії:
1) очолює систему комісії та керує її діяльністю;
2) затверджує Регламент комісії;
3) координує роботу членів комісії, розподіляє обов’язки між членами комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на комісію завдань;
4) скликає і проводить засідання комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення комісії, затверджує порядок денний засідання комісії;
5) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівників та працівників центрального апарату комісії;
6) здійснює керівництво діяльністю територіальних органів комісії, призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників та працівників цих органів;
7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності комісії;
8) має право без спеціальних дозволів представляти комісію у суді;
9) представляє інтереси комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;
10) подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів комісії;
11) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;
12) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам комісії ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;
13) затверджує кадровий резерв центрального апарату та керівників територіальних органів комісії;
14) затверджує структуру центрального апарату та територіальних органів комісії;
15) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату комісії;
16) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

3. Термін повноважень Голови, члена комісії становить шість років.
Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом комісії більше двох термінів підряд.
Гранична чисельність працівників комісії затверджується Президентом України. Штатний розпис комісії затверджується Головою комісії за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура комісії затверджується Головою відповідної комісії в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України.

4. Голова, член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов’язків за станом здоров’я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов’язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно такої особи за вчинення кримінального правопорушення, наявності інших підстав, передбачених законами.
Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.
Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов’язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії.

5. Організаційно-технічну та іншу роботу щодо забезпечення діяльності комісій здійснюють їх апарати відповідно до положень про комісії.

6. На членів комісій та на працівників апаратів комісій поширюється правовий статус державних службовців.

Стаття 12. Завдання комісій.
Основними завданнями комісій є:

регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення та розвитку конкуренції виведення товарного ринку із стану природної монополії, що дасть можливість ефективніше задовольняти попит, а також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;

формування цінової політики у відповідній сфері регулювання;

сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій.

Стаття 13. Функції комісій.
Комісії відповідно до покладених на них завдань:

розробляють та затверджують спеціальні умови і правила здійснення підприємницької діяльності суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, контролюють їх дотримання, вживають у встановленому порядку заходів щодо запобігання порушенням цих умов і правил;

видають у встановленому порядку суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, ліцензії на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності;

розробляють та затверджують порядок визначення регуляторної бази активів;

встановлюють регуляторну норму (регуляторні норми) доходу та параметри регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання;

формують у відповідних сферах природних монополій цінову політику, визначають умови доступу споживачів до товарів, що виробляються суб’єктами природних монополій;

подають відповідним державним органам пропозиції щодо укладання державних контрактів, розробки показників якості товарів і послуг та пропозиції щодо регулювання інвестиційних процесів у сферах природних монополій;

визначають суб’єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складають і ведуть реєстри таких суб’єктів природних монополій у відповідній сфері;

беруть участь у розробці та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства про природні монополії;

інформують громадськість через медіа про свою діяльність і діяльність суб’єктів природних монополій, оприлюднюють і надають інформацію за запитами відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

публікують щорічні доповіді про результати своєї діяльності та діяльності суб’єктів природних монополій;

передають до відповідних державних органів матеріали про порушення чинного законодавства;

здійснюють інші функції, що випливають з покладених на них завдань.

Стаття 14. Повноваження комісій.
Комісії мають право:

отримувати від суб’єктів природних монополій, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, необхідну для здійснення покладених на них функцій;

приймати в межах своєї компетенції у порядку, встановленому положеннями про комісії, рішення, що є обов’язковими для виконання суб’єктами природних монополій;

приймати рішення про накладання штрафів на суб’єктів природних монополій у випадках, передбачених цим Законом;

складати протоколи про порушення посадовими особами суб’єктів природних монополій законодавства про природні монополії відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

застосовувати у встановленому законом порядку відповідні санкції до суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, за порушення ними умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов);

приймати з питань, що належать до їх компетенції, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання;

встановлювати для суб’єктів природних монополій у порядку, визначеному комісіями, вимоги щодо здійснення ними підприємницької діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, у разі, якщо ця діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;

звертатися до суду з відповідними позовними заявами у разі порушення суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, норм цього Закону.

Стаття 15. Рішення комісій.
1. Рішення комісій приймаються на засіданнях, які проводяться у формі закритих або відкритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об’єднань споживачів і громадськості.

Рішення комісії приймається більшістю голосів від її загального кількісного складу. Голова, інший член відповідної комісії має один голос.

При прийнятті рішень має забезпечуватися додержання прав і законних інтересів громадян, підприємств і суспільства.

Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов’язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) і функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Проекти рішень комісій, які є нормативно-правовими актами, оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”.

Рішення комісій, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів та інших рішень, передбачених законом), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Рішення комісій підлягають виконанню у визначені ними терміни.

Рішення у справах, пов’язаних з порушеннями законодавства про природні монополії, які впливають на суспільні інтереси, підлягають опублікуванню у медіа не пізніше ніж через місяць з дня їх прийняття.

Вплив у будь-який спосіб на члена комісії або працівника її апарату з метою перешкоджання виконанню ним посадових обов’язків або прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

2. У разі незгоди з рішенням комісії суб’єкти природних монополій, суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об’єднання споживачів та інші заінтересовані особи мають право у місячний термін з дня одержання копії рішення оскаржити його у судовому порядку.

Оскарження рішень комісій у судовому порядку не зупиняє їх виконання.

Суд за клопотанням суб’єктів, визначених у абзаці першому цієї частини, або за своєю ініціативою може зупинити виконання рішення комісії на час розгляду справи в суді.

Рішення комісій щодо накладання штрафів на суб’єктів природних монополій виконуються в порядку, передбаченому статтею 17 цього Закону.