Урядовий контактний центр

Договір дарування – це домовленість, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
(Стаття 717 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року).

Договір дарування належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов’язання матеріального характеру.

Договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна (реальний договір), окрім випадків, коли дарувальник зобов’язується передати обдаровуваному майно у майбутньому (консенсуальний договір).

Момент набуття права власності за договором визначається в залежності від предмету договору. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
(Стаття 334 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року).

Предметом договору дарування можуть бути, зокрема, нерухомі речі. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення
(Стаття 181, 718 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року).

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
(Стаття 719 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
(Стаття 182 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року).