27 січня в Україні відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Голокост є однією з найжахливіших трагедій в історії людства.
Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років.
Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту почали звільнення в’язнів концтабору Аушвіц – найбільшого гітлерівського концтабору смерті, побудованого нацистами на території окупованої південної Польщі під час Другої світової війни.
Із 1942 року це стало місцем масового знищення євреїв. За словами колишніх ув’язнених, у концтабір люди заходили через ворота з написом «Arbeit mach frei» («Праця звільняє»), а їхнє життя завершувалося у печах – прах «виходив» через комини і вкривав навколишні поля. У спогадах одного з уцілілих: «Цей табір смерті – наче тріщина у поверхні Землі, через яку можна було побачити пекло. Наче тріщина у поверхні загальнолюдського гуманізму, через яку можна побачити нашу здатність терпіти страждання – і заподіювати їх».
В Україні Голокост відрізнявся особливою жорстокістю: розстріли відбувалися поруч із населеними пунктами, фактично на очах місцевих жителів.
Офіційно визнано, що нацисти вбили 6 млн євреїв протягом Голокосту, з них 1,5 млн – в Україні, зокрема в Бабиному Яру – одному із найбільших масових місць розстрілів під час Другої світової війни.
Вшановуючи всіх жертв Голокосту, жертв трагедії Бабиного Яру, світова спільнота засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до жахливих трагедій людства – позбавлення мільйонів невинних людей права на життя.
