Урядовий контактний центр

Закон України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” № 2109-III від 16 листопада 2000 року (далі – Закон).

Стаття 1. Право на державну соціальну допомогу.

Право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються згідно із законодавством України з одночасним роз’ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”. При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”) і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”.

Стаття 7. Інформація про державну соціальну допомогу.

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (до появи технічної можливості передачі з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) та заклади охорони здоров’я у триденний строк з дня прийняття рішення зобов’язані надіслати документ, що підтверджує встановлення інвалідності, виданий у визначеному законодавством порядку, до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або її батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю.

Не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у частині першій цієї статті, територіальний орган Пенсійного фонду України зобов’язаний у письмовій формі повідомити особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.

За місяць до закінчення строку виплати державної соціальної допомоги територіальний орган Пенсійного фонду України зобов’язаний попередити у письмовій формі особу з інвалідністю з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини з інвалідністю про причину припинення її виплати.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 79 від 03 лютого 2021 року (далі – Порядок).

1. Цей Порядок відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення:

– державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі – державна соціальна допомога);

– надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі – надбавка на догляд);

– допомоги на поховання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю віком до 18 років (далі – допомога на поховання).

Призначення і виплата державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та допомоги на поховання здійснюються з дотриманням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”.

2. Державна соціальна допомога призначається і виплачується громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, а також особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.

Дія цього Порядку поширюються також на громадян Республіки Польща, які перебувають на території України, з дотриманням положень Закону України “Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України”.

4. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність особам з інвалідністю з дитинства, визначаються медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК) закладу охорони здоров’я або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – експертна команда).

Причина, категорія і строк, на який встановлюється відповідна категорія дітям з інвалідністю, визначаються лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Експертна команда та заклади охорони здоров’я протягом трьох календарних днів зобов’язані надіслати витяг з рішення експертної команди особи з інвалідністю з дитинства або медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, форма якого затверджується МОЗ (далі – медичний висновок про дитину з інвалідністю), до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або матері (батька), усиновлювача, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років (далі – законний представник дитини з інвалідністю).

Відомості про результати оцінювання повсякденного функціонування особи за технічної можливості отримуються засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Не пізніше ніж через 10 днів після надходження зазначених документів орган Пенсійного фонду України зобов’язаний надіслати письмове повідомлення особі з інвалідністю з дитинства, законному представнику дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення.

Після установлення лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я причинного зв’язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, отриманим дитиною з інвалідністю до 18 років, заклад охорони здоров’я у триденний строк зобов’язаний надіслати до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання законного представника дитини з інвалідністю медичний висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я з установлення причинного зв’язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, отриманим дитиною з інвалідністю до 18 років.

5. Право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю віком до 18 років), які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, призначається державна соціальна допомога відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” або пенсія, або державна соціальна допомога згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”. При цьому, якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”) і на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, такі виплати призначаються одночасно.

До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд:

– особам з інвалідністю з дитинства I групи;

– одиноким особам з інвалідністю з дитинства II і III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного стороннього догляду;

– за дітьми з інвалідністю віком до 18 років.

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Одному із законних представників дитини з інвалідністю надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Одинокою матір’ю відповідно до цього Порядку вважається:

– жінка (яка не перебуває у шлюбі), одинока усиновлювач, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини;

– жінка, яка не перебуває у шлюбі та має дитину, батька якої позбавлено батьківських прав або батько якої помер (визнано безвісно відсутнім/оголошено померлим).

Одиноким батьком відповідно до цього Порядку вважається батько, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду.

Надбавка на догляд також призначається особам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати незалежно від того, за якою дитиною вона перебуває у відпустці, якщо дитина з інвалідністю віком до 18 років потребує домашнього догляду, і фактично здійснюють догляд за нею.

Надбавка на догляд призначається особі з інвалідністю з дитинства в разі її перебування на повному державному утриманні.

У разі перебування дитини з інвалідністю віком до 18 років на повному державному утриманні надбавка на догляд не призначається.