- Пошук
- Зайнятість та безробіття
- Питання безпеки та оборони
- Земельні питання
- Субсидії
- Питання учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни
- Соціальний захист населення
- Житлово-комунальне господарство
- Питання внутрішньо переміщених осіб (ВПО)
- Оплата праці та трудові відносини
- Освіта
- Охорона здоров'я
- Пенсійне забезпечення
Закон України “Про соціальні послуги” № 2671-VIII від 17 січня 2019 року (далі – Закон).
Стаття 18. Ведення випадку.
1. Надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку, що включає такі етапи:
1) аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;
2) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;
3) прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;
4) розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;
5) укладення договору про надання соціальних послуг;
6) виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;
7) здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.
2. Ведення випадку не застосовується у разі надання соціальних послуг одноразово, екстрено (кризово).
3. Ведення випадку забезпечує соціальний менеджер районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради. За відсутності соціального менеджера районна у містах Києві та Севастополі державна адміністрація, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її утворення) ради визначає уповноважену особу для забезпечення ведення випадку. Порядок ведення випадку та визначення чисельності соціальних менеджерів, відповідальних за забезпечення та ведення випадку, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Звернення про надання соціальних послуг.
1. Підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, за місцем проживання/перебування особи:
1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг;
2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.
У разі звернення особи або її законного представника безпосередньо до надавача соціальних послуг такий надавач зобов’язаний надати їм допомогу в поданні заяви про надання соціальних послуг до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, не пізніше наступного робочого дня.
2. Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг приватної власності (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою цієї статті.
3. У разі виявлення особи, яка за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, заяву про надання соціальних послуг зобов’язані подати законний представник такої особи, орган опіки та піклування або уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону.
4. Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.
Стаття 20. Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
1. Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім’єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.
2. Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюють фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер. У разі необхідності до оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах залучаються медичні, педагогічні працівники, інші фахівці, в тому числі у сфері психічного здоров’я.
3. Порядок оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Стаття 21. Прийняття рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг.
1. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, або уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 3 частини першої статті 11 цього Закону, на підставі повідомлення уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону.
Уповноважені органи системи надання соціальних послуг, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, можуть надати право надавачам соціальних послуг приймати рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.
Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг приватної власності приймає відповідний надавач.
Про прийняте рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачі соціальних послуг повідомляють відповідний уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, для здійснення ним моніторингу надання соціальних послуг, внесення відповідної інформації до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, організації та забезпечення підготовки, перепідготовки, підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників – надавачів соціальних послуг та інших повноважень, визначених цим Законом.
Надання соціальних послуг одноразово здійснюється без прийняття рішення про надання соціальних послуг.
2. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймається невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення.
3. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов’язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим.
4. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” та/або до адміністративного суду.
5. Рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм) приймається стосовно:
1) батьків, які не виконують батьківських обов’язків;
2) осіб, які вчинили насильство за ознакою статі, домашнє насильство чи жорстоке поводження з дітьми;
3) осіб, до яких застосовуються заходи пробації відповідно до закону;
4) осіб, яких судом направлено на проходження програми для кривдників;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 22. Договір про надання соціальних послуг.
1. Договір про надання соціальних послуг укладається письмово (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником.
Типовий договір про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
2. Істотними умовами договору про надання соціальних послуг є назва соціальних послуг, умови їх надання та вартість, права, обов’язки та відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які сторони визнають істотними.
3. Невід’ємною частиною договору про надання соціальних послуг є індивідуальний план надання соціальних послуг.
В індивідуальному плані надання соціальних послуг, крім заходів, передбачених у державному стандарті соціальних послуг, зазначаються інші заходи, які потрібно здійснити для надання таких послуг, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, відповідальні виконавці.
4. Надання соціальних послуг, що надаються одноразово, екстрено (кризово) або на підставі рішення про обов’язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм), або в інших випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, здійснюється без укладення договору.
5. У разі якщо надавач соціальних послуг надає особі одночасно кілька соціальних послуг, укладається один договір про надання соціальних послуг та складається один індивідуальний план надання соціальних послуг.
6. Продовження строку дії договору про надання соціальних послуг здійснюється за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах здійснюється не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, якщо інше не передбачено таким договором.
Стаття 23. Послуги, що надаються екстрено (кризово).
1. Соціальні послуги надаються екстрено (кризово) у разі наявності загрози життю чи здоров’ю особи або у разі введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
2. Підтвердженням надання соціальних послуг екстрено (кризово) є акт про надання соціальних послуг, що містить відомості про отримувача та надавача таких послуг, надані соціальні послуги, строки, дати їх надання.
Форма акта про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
У разі прийняття рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) підтвердний акт про надання соціальних послуг, передбачений абзацом першим цієї частини, надсилається надавачами соціальних послуг до відповідного уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, протягом одного місяця з дня надання соціальної послуги.
Стаття 23-1. Мультидисциплінарна команда.
1. До складу мультидисциплінарної команди включаються фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, соціальний менеджер, психолог, медичний, педагогічний працівник, фахівець з реабілітації, ерготерапевт. Відповідно до потреб та змісту соціальної послуги до складу мультидисциплінарної команди можуть включатися й інші фахівці.
2. Мультидисциплінарну команду очолює фахівець із соціальної роботи або соціальний працівник, або соціальний менеджер, який відповідає за організацію роботи команди, виконання індивідуального плану надання соціальних послуг та інших завдань, покладених на команду. Професійний та кількісний склад команди залежить від потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, та змісту наданих послуг.
3. Формою роботи мультидисциплінарної команди є збори, на яких за результатами оцінювання потреб розробляється індивідуальний план надання соціальних послуг, розглядаються результати моніторингу та оцінки виконання плану і здійснюється його коригування.
Збори можуть проводитися за особистої присутності членів команди або дистанційно з використанням інформаційних технологій, що забезпечують дотримання вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Процес надання соціальних послуг особі має бути зафіксований в електронній особовій справі особи/сім’ї шляхом використання автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи.
4. Основними завданнями мультидисциплінарної команди є:
1) оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;
2) визначення мети та завдань надання соціальних послуг, розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;
3) забезпечення комплексного підходу до надання соціальних послуг та уникнення або зменшення негативних наслідків складних життєвих обставин;
4) забезпечення послідовності та вчасності залучення до процесу надання соціальних послуг необхідних фахівців у необхідній кількості;
5) внесення змін до індивідуального плану надання соціальних послуг та обговорення стану виконання такого плану.
5. Мультидисциплінарна команда може працювати в мобільному режимі.
6. Порядок утворення та роботи мультидисциплінарної команди визначається положенням про мультидисциплінарну команду, що затверджується надавачем соціальних послуг на основі Типового положення про мультидисциплінарну команду, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Відмова та припинення надання соціальних послуг.
1. Підставою для відмови у наданні соціальних послуг є:
1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї;
2) ненадання надавачем соціальних послуг тих соціальних послуг, яких потребує особа.
Особі може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявності у особи відповідно до медичного висновку медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Рішення про надання соціальних послуг приймається після усунення таких протипоказань.
Не може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров’ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.
2. Підставою для припинення надання соціальних послуг є:
1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї;
2) закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 22 цього Закону;
3) зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;
4) невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;
5) виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів при зверненні за їх наданням, що унеможливлює подальше надання таких соціальних послуг;
6) смерть отримувача соціальних послуг;
7) дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативи отримувача соціальних послуг;
8) ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг або припинення надання ним відповідних соціальних послуг.
У разі виявлення в отримувача соціальних послуг відповідно до медичного висновку медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, надання соціальних послуг тимчасово припиняється на строк до усунення таких протипоказань без розірвання договору про надання соціальних послуг.
Не може бути припинено надання соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров’ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.
3. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг та припинення надання соціальних послуг надається особі, яка звернулася із заявою про надання соціальних послуг, отримувачу соціальних послуг (або їхнім законним представникам) у письмовій формі (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) із зазначенням причини відмови або припинення.
У разі відмови у наданні соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 2 частини першої цієї статті, та у разі припинення надання соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 8 частини другої цієї статті, додатково зазначається інформація про надавачів соціальних послуг, які здійснюють надання відповідних соціальних послуг.
4. Надавач соціальних послуг надсилає Київській та Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад інформацію про факти відмови/припинення надання соціальних послуг з підстав, передбачених абзацом другим частини третьої цієї статті, не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення для врахування під час визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах та організації їх надання.
5. У разі якщо отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги, визначені договором про надання соціальних послуг, надавач соціальних послуг надсилає отримувачу соціальних послуг або його законному представнику письмове повідомлення (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) про дату, з якої буде припинено надання соціальних послуг у разі подальшого невиконання умов договору. У такому разі надання соціальних послуг припиняється не менше ніж через 15 календарних днів з дня надсилання відповідного повідомлення отримувачу соціальних послуг або його законному представнику.
6. Особи/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або належать до вразливих груп населення, отримувачі соціальних послуг (або їхні законні представники) мають право відмовитися від отримання соціальних послуг, крім випадків, передбачених законом.
Заява про відмову від отримання соціальних послуг оформлюється письмово (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів).