Урядовий контактний центр

Урядова "гаряча лінія"
– Урядова «Гаряча лінія» для дзвінків із-за кордону (оплата за тарифами відповідного оператора зв’язку)

– «Гаряча лінія» з питань Міністерства оборони України

– «Гаряча лінія» із соціальних питань

– «Гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству

– лінія довіри РНБО з питань контрабанди та корупції на митниці

– «Гаряча лінія» з питань освіти для мешканців тимчасово окупованих територій

– «Гаряча лінія» Міндовкілля на зв’язку з питань захисту довкілля та природних ресурсів України

– «Гаряча лінія» з питань безпеки дітей в Інтернеті
Гаряча лінія для громадян з порушенням слуху:

Зателефонувати зараз
Урядова “гаряча лінія” 1545(webcall)
Пн-Чт 9:00 – 18:00, Пт 9:00 – 16:45

Земельні питання
Порядок відновлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для подальшого відчуження

Відчуження земельної ділянки – це передача права на земельну ділянку (тобто права володіння, користування та розпорядження землею) її власником іншій фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді чи державі.
Відчуження може бути платне (купівля-продаж, міна) або безоплатне (дарування, спадщина тощо).

Земельний кодекс України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року.
Стаття 2. Земельні відносини.
1. Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
2. Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
3. Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Стаття 78. Зміст права власності на землю.
1. Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Стаття 79-1. Земельна ділянка як об’єкт цивільних прав.
1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
9. Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 80. Суб’єкти права власності на землю.
Суб’єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.

Стаття 81. Право власності на землю громадян.
1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод.
1. Укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Цивільний кодекс України № 435-IV від 16 січня 2003 року.
Стаття 202. Поняття та види правочинів.
1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 316. Поняття права власності.
1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317. Зміст права власності.
1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 626. Поняття та види договору
1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку:
Документи, які підтверджують, що особа є власником земельної ділянки можна розділити на дві групи:

1. Документи, видані до 1 січня 2013 року:
державний акт на право приватної власності на землю;
державний акт на право власності на землю;
державний акт на право власності на земельну ділянку.

2. Документи, які видавалися після 1 січня 2013 року:
свідоцтво про право власності на нерухоме майно;
витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

При зміні власника право власності на земельну ділянку без зміни її меж та цільового призначення також посвідчується договором купівлі-продажу (міни, дарування тощо) або свідоцтвом про право на спадщину (за заповітом або законом).

Оформлення договору відчуження у разі втрати правовстановлюючого документа:
Якщо оригінал правовстановлюючого документа втрачений, загублений, викрадений або пошкоджений, можна отримати дублікат такого документа. Для цього необхідно звернутися у відповідну інстанцію, яка видала оригінал документа.

За загальним правилом, у разі втрати або псування документа, лише суб’єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. При цьому, втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб’єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб’єктом, який видав такий документ, це ліквідація (припинення діяльності) такого суб’єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб’єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).

Документи, що підтверджують факт переходу права власності на нерухоме майно від попереднього власника до нового (договори купівлі-продажу, міни, дарування тощо), як правило, видаються нотаріусами. Видача дубліката або копії втраченого документа, виданого вище зазначеними посадовими особами, здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів дублікат втраченого документа видається нотаріусом, який посвідчував такий документ.

Якщо оформити дублікати загублених правовстановлюючих документів не представляється можливим у силу певних причин, то необхідно подати до суду позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку або про встановлення юридичного факту. Рішення суду в такому випадку є правовстановлюючим документом.

Далі дублікат правовстановлюючого документа реєструється в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року.
53. Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт незавершеного будівництва, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), а у разі коли таким майном є закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт незавершеного будівництва, – також за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” № 1952-IV від 1 липня 2004 року.
Стаття 3. Засади державної реєстрації прав.
2. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Стаття 27. Підстави для державної реєстрації прав.
1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Стаття 29. Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року.
1. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.

3. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.
Розділ І. Загальні положення.
Глава 7. Витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.
3. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов’язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об’єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Розділ ІІ. Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій.
Глава 2. Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна.
1. Документи, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна
1.1. Правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

1.2. У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Таким чинном в разі втрати правовстановлюючого документу, виданого після 1 січня 2013 року, дані про державну реєстрацію відповідних прав, враховуючи й відомості про підстави виникнення таких прав, вже є у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Спираючись на відомості, що наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, особа здатна за законом вчиняти дії, результатом яких є набуття права власності на нерухомість, зміна або припинення таких прав.

Після відновлення втраченого правовстановлюючого документа на земельну ділянку необхідно звернутись до нотаріуса для оформлення відповідного договору відчуження.